пятница, 8 июня 2018 г.

Синдром професійного вигорання педагога


Професійне вигорання це стан виснажен­ня особистості, спричинений над­мірними завданнями, що ставить природне чи професійне середо­вище та який   характеризується    зневірою у власній професійності, фізичною й емоційною втомою, по­чуттям нереалізованості.
   На  думку психологів, типо­вий комплекс вигорання складається з таких про­явів, як стомлюваність, головний біль, знижений імунітет, дратівливість, зміна поведінки, а також відчуття постійної нудьги й утрати бажань. 

Професійне  вигорання містить чотири типи проявів:


·              Фізичні прояви — домінує почуття стомлю­ваності, мають місце ігнорування фізичної актив­ності, порушення сну, втрата апетиту й ваги, зни­ження сексуальних бажань, часті захворювання без явних причин, можливе зловживання алкого­лем, ліками, палінням.
·                            Емоційні прояви — виникають трудно­щі в розслабленні, спостерігається постійне по­чуття нудьги, поганий настрій, відчувається при­сутність негативних думок, з'являються тривалі образи (постійне почуття самотності або ізоляції, пустоти, страхи), які повторюються.
·              Родинні й суспільні прояви — знижене за­цікавлення членами родини, роздратування або прояви злості на членів родини, проведення більшої частини часу поза межами дому, протидія спільному від­починку, надмірне зацікавлення телебаченням як способом утечі від проблем. 
·              Прояви, пов'язані з роботою, — втра­та натхнення; відчуття, що завжди бракує часу на щось; боязнь перед щоденним виходом на робо­ту; зростаюче почуття некомпетентності; нароста­юче незадоволення роботою; постійна злість і ба­жання образити працівників, колег; потреба часто дивитися на годинник; труднощі у вираженні дові­ри; нездатність приймати рішення.
Є стереотипи, що пришвидшують вигорання та перешкоджають роботі педагога:
                    про спокій (педагог завжди має бути спокійним, урівноваженим);
                    про стриманість (педагог завжди має бути стрима­ним і тримати дистанцію);
                    про необхідність приховувати почуття, які можна усвідомити й контролювати;
                    про педагогічну самопожертву, що виявляється в налаштованості педагога на цілковиту віддачу роботі, прагненні забути про всіх і жити тільки інтересами навчального закладу.


Ознаками емоційного виснаження є такі від­чуття:
  на закінчення робочого дня людина почуває себе використаною;
  виникає почуття емоційної вичерпаності;
  устаючи зранку, людина почуває себе вже втомленою, знаючи, що попереду—робочий день;
  дуже виснажує щоденна праця з людьми;
  у людини складається враження, що вона за­надто багато працює;
  їй здається, що вона вже досягла межі своєї мудрості.
  байдужість до людей, з якими вона співпра­цює;
  не здатна успішно розв'язати проблеми;
  не має відчуття, що робота позитивно впли­ває на життя;
  не має відчуття наявності в собі великого за­пасу енергії;
  не може розслабитися;
  не має відчуття задоволення від співпраці зі своїми колегами;
  не має відчуття досягнення значних успіхів;

Причини професійного вигорання
Серед численних причин появи стану вигоран­ня можна назвати такі:
         великий обсяг роботи, надмірна кіль­кість обов'язків;
         над-контроль, над відповідальність;
         відсутність результату або оцінки праці з боку адміністрації;
         низька оплата праці;
         відчуття наближення старості, «криза віку»;
         помилка при виборі роботи, роз­чарування;
         інертне середовище;
         невміння бачити альтернативу;
         обмеження кола діяльності;
         домаш­ні клопоти;
         невміння «вихо­дити з ролі вчителя»;
         необ'єктивна самооцінка;
         страх перед критикою;
         брак якості підвищення кваліфікації;
         присвоєння перемог працівника ін­шими людьми тощо.

За визначенням американських психологів,  процес вигорання містить 5 фаз (етапів):
1. Етап «медового місяця»—характеризується бажанням працювати з підвищеним ентузіазмом, з повною самовіддачею; помітна деяка ідеалізація того, чим займається людина.
2. Фаза пробудження — з'являється розумін­ня того, що «не все так легко, красиво, не все за­лежить від мене», робота йде з меншою енергією.
3.Фаза жорсткості (тертя) — погіршуються контакти, виникають конфлікти, зникає взаємо­розуміння.
4.Фаза випалювання — характеризується ста­ном депресії, відчуттям пустоти, втомою.
             5.Фаза відродження — етап «лікування ран», вихід зі стану вигорання.
                
Як уберегтися від професійного вигорання

1.Визначайте собі реалістичні цілі. Перспек­тивні наміри підкріплюйте частковими цілями, які можна виміряти й осягнути, розписати на день, тиждень, місяць.
2. Добре відпочивайте!  Виїздіть на природу.
3. Керуйте часом, добре плануйте день; зна­ходьте час на  роздуми.
4. Дивіться на проблеми, що з'явилися, з різ­них точок зору.
5. Усвідомлюйте власні недоліки.
6. Будьте чуйними до власних фізичних, психіч­них,, емоціональних, духовних, а також суспіль­них потреб.
7. Звертайте увагу на дрібні радості щоденно­го життя.
8. Будуйте приємні стосунки з іншими.
9. Розвивайте почуття гумору.
10. Звертайте увагу на власні досягнення, на­віть у найдрібніших справах.
11. Цінуйте достоїнства й досягнення інших людей.
12. Умійте переключати свою увагу й відволі­катися від роботи. Прогулянка в парку наодинці чи читання книжки дозволять Вам спокійно зібра­тися з думками.
13. Не змішуйте професійні справи з особи­стими. Робочі проблеми залишайте на роботі.
14.  Навчайтеся чогось нового. Не піддавайтеся рутині. Навчіться не тільки віддавати, але й бра­ти — користуватися допомогою інших.
15.Пізнавайте себе! Ніхто не є досконалим. Важливо знати свої слабкі й сильні сторони.
16. Співпрацюйте з колегами.
17. Подбайте про справжню оздоровлю вальну відпустку один раз на рік.
18. Не бійтеся помилятись! Пам'ятайте, що від помилок ніхто не застрахований.

                                                  
                           
Перевірте себе
               Вправа-тест «Ризик вигорання»
Кожна людина має знати свій потенціал, щоб ефективно використати свої можливості, а також знати й слабкі сторони, щоб нейтралізувати їх. Тому психо­діагностика, запропонована вам, допоможе  пізнати себе.
На запитання дайте відповідь «ТАК» або «НІ».
1)Ви спите менше ніж 7 год.
2)Чи часто у вас виникає відчуття, що не встигнете зробити всього необхідного?
3)Чи лякає вас наближення свят, дня народження че­рез те, що доведеться витрачати всі сили на підготовку?
4)Чи часто ви виконуєте одночасно кілька робіт?
5)Чи часто ви забуваєте речі, час зустрічі, гаманець, коли поспішаєте?
6)Чи часто ви змушуєте себе щось з'їсти (перекуси­ти), аби мати сили працювати?
7)У стані емоційного розладу чи намагаєтеся ви заспокоїти себе за допомогою цигарки, таблетки або ковтка вина?
8)Чи спадає вам на думку, що ви втратили смак до життя?
9)Чи вам усе складніше приймати рішення?
10) Чи виникає у вашому сімейному житті все більше й більше негативних моментів?
Результат: якщо шість і більше відповідей «ТАК», то ви вже перетнули межу кризи, стали на шлях, який веде до вигорання.
                        Оберіть гасло, яким керуватиметесь у професійній діяльності    
                               
   -  Срочное слишком часто путают с важным.
-  Колодец нужно копать до того, как вы почувствуете жажду.
-  Два человека через одно и то же видят разное: один – грязь, другой – звезды.
   -  Если вы не делаете ошибок, вы не делаете ничего.
   -  Пытаться сделать все сразу – значит ничего не сделать.
   -  Многие  дела  считались невозможными, пока они не были осуществлены.
   -  Вы не можете управлять направлением ветра, но всегда можете правильно поставить паруса, чтобы достичь цели