пятница, 28 сентября 2018 г.

Принципи особистісно-орієнтованого підходу до навчання й виховання на основі педагогічних ідей Василя Олександровича Сухомлинського з позицій сьогодення



Принципи
 особистісно-зорієнтованого навчання
Педагогічні ідеї В.Сухомлинського
Принцип неповторності кожної дитини
“У практиці своєї виховної роботи ми виходимо з того, що людина неповторна …” (“Духовний світ школяра” [Т.1, С. 284].)
 “Людська індивідуальність дитини неповторна …” ( “Розмова з молодим директором” [Т.4, С. 449]) стаття — “Людина неповторна”[Т.5. С.80-96].
“Кожна людина — це сніг, який з нею народжується і з нею вмирає. Під кожною могильною плитою лежить всесвітня історія (посилання на слова Г.Гейне у праці “Серце віддаю дітям”)
Принцип визнання відсутності нездібних дітей
“У кожної людини є задатки, обдаровання, талант до певного виду або кількох видів (галузей) діяльності” “Людина неповторна” Т.5 — С.88].
“Ми глибоко переконані в тому, що немає людини, яка в належних умовах, за вмілого виховання не виявила б свого самобутнього, неповторного таланту. П’ятсот вихованців, духовне обличчя яких ми повинні сформувати, — це п’ятсот неповторних талантів і обдаровань. Поважати в кожному учневі людину, виявляти до нього гуманне ставлення — це насамперед розкрити в ньому таку людську неповторність”
Урахування нерівності розумових здібностей дітей.
“Ми бачимо, що дискретність роботи мозку проявляється у дітей по-різному: в одного ця робота дуже швидка, в іншого — повільна, звідси — кмітливість і
некмітливість, тямущість і нетямущість, міцність і неміцність пам’яті, сильно і слабко виражена здатність до оволодіння знаннями” [“Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості”, Т. 1. — С.98]. 
Індивідуалізація навчально-виховного процесу
 “Мистецтво й майстерність навчання й виховання полягає в тому, щоб розкривши сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці. А це означає, що в навчанні має бути індивідуалізація — і в змісті розумової праці (в характері завдань), і в часі. Досвідчений педагог дає одному учневі дві, три, а то й чотири задачі на урок, іншому ж — тільки одну. Один одержує складнішу задачу, інший — простішу” [“Сто порад учителеві Т.2. — С.437—438]
“Досвід переконує, якщо в школі, скажімо, шістсот учнів, то це означає, треба шукати шістсот індивідуальних стежок”

Врахування індивідуальних особливостей учнів
 “Своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки здібностей у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання - це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховної роботи” [“Розвиток індивідуальних здібностей і нахилів учнів”Т.5.— С.123].
 “Помітити в кожній дитині її найсильнішу сторону, знайти в ній ту “золоту жилку”, від якої починається розвиток індивідуальності, добитися того, щоб дитина досягла видатних для свого віку успіхів у тій справі, яка найбільш яскраво виявляє, розкриває її природні задатки” [“Павлиська середня школа”Т.4. — С.19]. 
Визнання кожного учня особистістю
“Виховання людської особистості — це насамперед виховання почуття власної гідності” [“Народний учитель”   Т.5. — С.246].
 “Жива істота, яка з вашою допомогою пізнає світ, поступово стає особистістю”
Отримання позитивних почуттів від навчання.
 “Життєвий шлях від дитинства до отроцтва має бути шляхом радості, бадьорості…  Радість як джерело оптимістичної впевненості дитини у своїх силах є умовою того багатства дійсного ставлення до навколишнього світу, без якого неможливий духовний розвиток, особливо неможливе розкриття природних нахилів, здібностей, обдаровань” [ “Духовний шлях школяра”. Т.1. - С.235].
“Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні, пробудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша заповідь виховання. В наших школах не повинно бути нещасних дітей — дітей, душу яких пригнічує думка, що вони ні на що не здатні. Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися”
Навчання через подолання труднощів
 “Я продумую, що робитиме кожен учень.  Для всіх добираю таку роботу, яка принесла б успіх”
“Справжня педагогічна мудрість полягає в тому, щоб постійно одухотворяючи дитину бажанням бути хорошою, ніколи не ставити їй “двійки”. Досвідчені вчителі так і роблять: якщо учень ще не зміг впоратися з роботою, не ставлять йому ніякої оцінки. Перед дитиною ніколи не закривається шлях до успіху”
Дослідницький підхід до предмета вивчення.
Знання зберігаються в пам’яті значно міцніше, оскільки вони, не пасивно засвоюються,  а здобуваються активними зусиллями”
“Можливо, у терміні “науковий” є певна частка перебільшення, але сама ця назва відображає рису творчої діяльності старших учнів — дослідження, експеримент. Учнів радує, надихає, що вони певною мірою прилучаються до наукових методів розумової праці”
Необхідність самостійного добування знань учнями
“Навчання стає працею за тієї умови, — коли учень самостійно добуває знання. Це необхідно не лише для міцності знань. Самостійне добування знань породжує зрілість думки”
Принцип людяності, чуйності і тактовності по відношенню до учнів.
 “Пам’ятайте,  що кожна дитина приходить у школу зі щирим бажанням добре вчитися, Воно ніби яскравий вогник, що освітлює світ дитячих турбот і тривог. Дитина несе його нам, учителям, з безмежною довірливістю. Цей вогник легко погасити різкістю, грубістю, байдужістю, невірою в неї, дитину” [“Залежить тільки від нас].
Розуміння оцінки знань учнів як інструмента виховання.
 “Оцінка стає в руках учителя інструментом виховання, якщо вона пробуджує дитяче бажання вчитися і допомагає цьому бажанню, а не карає за небажання”
 “Оцінка морально виправдана тільки тоді, коли вчитель оцінює не здібності, взяті, так би мовити, у чистому вигляді, а єдність праці і здібностей, причому на перше місце ставиться праця” “Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості”  Т1.-С.84].
 “Не у всіх учнів однакові сили, можливості, здібності, не всі однаково швидко усвідомлюють і тим більше запам’ятовують матеріал, який вивчається. Є учні, яким, щоб мати навіть трійку, треба витратити багато зусиль, і навпаки, часто четвірка дістається окремим учням без значних зусиль з їхнього боку. Якщо не враховуються сили і можливості й оцінюються тільки результати, то ігнорується праця окремих учнів. А цe, в свою чергу, формує неправильні погляди на працю, послаблює віру в свої сили саме в тих, кому ця віра необхідна” [ Т.2. — СІ25].